Годинник Судного дня вперше з’явився у червні 1947 року на обкладинці журналу «Бюлетень вчених-атомників»2. Часопис у 1945-му заснували науковці, які брали участь у розробці ядерної зброї в межах Мангеттенського проєкту. Знаючи про наслідки руйнувань Хіросіми та Нагасакі, вони прагнули інформувати громадськість про небезпеки ядерної загрози. Ідея показати на обкладинці годинник як символ «терміновості та навислої небезпеки» виникла у художниці Мартіл Ленґсдорф, до якої звернувся редактор Гайман Ґолдсміт з проханням розробити дизайн3, 4. Біля витоків використання такої метафори також стояв фізик Юджин Рабинович. У перші роки саме він відповідав за переведення стрілок (це почали робити з 1949-го3), а нове положення символізувало наближення чи віддалення ядерного апокаліпсису. Після смерті Рабиновича рішення ухвалювали керівні органи «Бюлетеня»; у 2008 році переведення передали Раді з науки та безпеки3.